У час масового цвітіння амброзії полинолистої зростає не лише частота алергій, а й кількість публікацій про неї. Але часто хибна інформація про амброзію з'являється ще на рівні пошуку в інтернеті та визначення.

Пошук зображення за запитом "амброзія" серед перших світлин видє хибні фото, на яких не амброзія.

Найчастіше її плутають з золотушником канадським.

Маючи милозвучну назву – золотарник канадський (Solidago canadensis L.), або ж золотушник – ця рослина вважається одним з найбільш злісних польових бур’янів. Його особливо помітно в серпні-вересні, коли він стає жовто-золотим від цвіту.Спочатку золотарник зростав лише в Північній Америці (США та Канаді), а до Європи потрапив в XVII столітті. Спочатку його вирощували на присадибних ділянках, у складі квітників і міксбордерів парків, на кладовищах. Але далі рослина вийшла з-під контролю і почала масово поширюватися вздовж доріг, на луках, узліссях, в лісах.

Не плутайте золотарник з карантинним бур’яном амброзією полинолистою. Вони дуже легко розрізняються. По-перше, квіти амброзії невиразні, зеленого кольору. По-друге, листки амброзії двічі перисторозсічені (за формою нагадують листя полину – звідки й пішла видова назва рослини), а в золотарника – цілісні. Плоди амброзії мають не чубчик, а 5-7 зубців, що утворюють своєрідну «корону».

Цей вид має помітні жовті суцвіття та цілісні листки, які легко відрізняють його від амброзії. Його часто теж підозрюють у симптомах алергії, однак важкий пилок цієї рослини погано переноситься вітром, а тому у нього вкрай мало шансів потрапити на слизові оболонки людей.

Звідки взялася амброзія?

Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia) потрапила з Північної Америки, яка і є її батьківщиною. Проте нині вона поширилася і на решту материка, а також Центральну та Південну Америки. Її вторгнення охопило і Європу, і Азію, і навіть Австралію. Вважається, що до Європи амброзія потрапила у 1873 році у вантажах сільськогосподарських культур. Це дало початок розповсюдження новими територіями. Її популяції почали фіксувати у Німеччині, а згодом і у Франції, Великій Британії, Нідерландах та Бельгії. Згодом амброзія поступово розповсюдилась по всій Європі.

Стратегія успіху.

Амброзія полинолиста має всі передумови для освоєння нових територій. Середня рослина продукує 30-40 тисяч насінин, а деякі екземпляри можуть і 100 тисяч. Не всі з них проростають на наступний сезон - деякі відкладаються про запас, формуючи насіннєвий банк. Ці "вкладення" надійно зберігаються у ґрунті до 10 років, але відомі випадки пророс -тання насіння після 40 років у стані спокою.

Наслідки розповсюдження.

Рослина швидко розмножується, і ресурси довкілля амброзія використовує значно ефективніше, ніж інші рослини. Це має сумні наслідки для ґрунту, бо він пересихає та бідніє. Окрім того, амброзія полинолиста ефективно затіняє рослини, які ростуть поруч, ускладнюючи їхнє життя. Амброзія полинолиста створює небезпеку для посівів, що у кілька разів знизить врожай зернових культур.

Амброзія полинолиста також має серйозніший вплив на людину. З середини липня аж до перших заморозків амброзія масово цвіте і викликає сильну алергію. Одна рослина може утворити від 4 мільйонів до 10 мільярдів зерен пилку. Вони легко поширюються повітрям на десятки кілометрів. Пилок фіксували на висоті 5000 м над рівнем моря і на відстані до 160 км від найближчого місця зростання амброзії.

Як боротися з амброзією полинолистою?

Боротися з амброзією надзвичайно складно, адже від самого початку пропустили її масове поширення.

Один з варіантів - на короткий час засадити уражені землі озимими зерновими, адже в посівах ярових зернових північноамериканська гостя значно активніша.

Можна боротися з амброзією полинолистою хімічними методами, але тільки на обмежених площах.

Варто двічі за сезон скошувати зарості амброзії полинолистої: у період до цвітіння та за місяць після цього. Не можна косити її у травні-червні та у посушливий період без поливу.

Амброзію полинолисту можна знищити механічно - просто вирвавши з коренем. Це особливо ефективно, якщо рослина росте довкола адміністративних будівель, дитсадків, шкіл та на території рекреаційних зон.

А для того, щоб амброзія полинолиста не захоплювала Україну, варто відновити рослинний покрив там, де він знищений чи пошкоджений. Йдеться про ділянки вздовж будівництва нових автодоріг, про пустирі, зони з переміщеними ґрунтами тощо.

Державний фітосанітарний інспектор Олена Прищепа